Автопортрет

Добре бачить тільки серце. Найголовнішого очима не побачиш.

А. де Сент - Екзюпері.

            Чому я обрала професію педагога? Це питання я задаю собі постійно.       Кожен день я бачу учнів, які дивляться на мене широко розкритими очима, чекаючи чогось незвичайного і цікавого. А що я можу дати їм? Краплинку тепла, добра.  Що я можу? І що я хочу? 

            Я хочу зробити так, щоб  мої учні теж хотіли і могли змінити світ на         краще! Щоб люди раділи кожному новому дню, раділи життю. 

            Мій педагогічний стаж складає 15 років. Разом з бажанням працювати, зростає професіоналізм, досвід, розуміння, що все, що я роблю – роблю невипадково і не даремно. За ці роки роботи  я досягла  певних успіхів, які надихають мене йти далі, не зупинятися на досягнутому. А головне, щоб досягти чогось в цій професії не можна без талановитих дітей, а робимо дітей талановитими тільки ми. Тому, коли мої учні стають призерами конкурсів, виступають на сцені або навіть просто проявляють зацікавленість до мого предмету і хочуть якомога більше дізнатися, прийти на додаткове заняття, я відчуваю величезну гордість не тільки за них, але і пишаюся собою. Пишаюся тим, що ношу це почесне звання – вчитель.

            Я вірю - кожна дитина талановита! Але талановита по-своєму. Педагогу треба лише допомогти їй розкрити себе, показати всі свої можливості. І я як педагог завжди ставлю перед собою мету: побачити, розгледіти, не пропустити в дитині все найкраще, що в ній є, і дати імпульс до самовдосконалення через розвиток творчості. Я хочу щоб мені завжди вистачало терпіння, розгледіти в дитині зірочку, підтримати, підказати, допомогти йому направити свою енергію в потрібне русло. А ще потрібно створити йому сприятливі умови для цієї творчості. Потрібно стільки зробити! Мені самій зробити... А це нелегко...

            Бути вчителем – означає вміти спілкуватися з дітьми, бачити світ їх очима. Я впевнена, що розуміння між учителем і учнем може досягатися лише шляхом спілкування. Спілкування – це урок співтворчості, урок свободи, де кожен може висловитися, не підлаштовуючись під когось. Спілкування – завжди відкриття. 

            Професія педагога вимагає великих зусиль і часу, але це так мало порівняно з тим, що в підлітка зберігається віра в те, що він все може! А, я вважаю, що ВІРА – це велика сила. І коли ти по-справжньому віриш, віриш в себе, віриш у своїх вихованців, у тебе з'явиться стільки енергії, що з цією енергією всім разом можна зробити багато чого, і навіть запалити на небі нову зірку. А це важливо. Адже «якщо зірки запалюють, значить, це комусь потрібно». 

І ще...я хочу, щоб кожен з нас був комусь потрібен: і я, і ви, і часом цей непоказний підліток. Тому що кожна істота, ім'я якому Людина, – ЛЮДИНА! - у світлі зірки буде легко і впевнено крокувати по життю, здійснюючи на своєму шляху добрі і благородні вчинки.